|
|
|
|
|
|
11:27 Коли душа болить за Україну. Вірші війни: добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни | |
 Різдво Христове та Коляда – улюблені свята не тільки для дітей, а й для дорослих. До вашої уваги гарні різдвяні вірші, тільки в контексті війни. *** Четвертий рік не радісна зима... Не тішить сніг і іній на деревах... Передчуття святкового нема... Душа, наче в лещатах металевих... Свята зимові вже до нас ідуть... Та настрою нема щось святкувати. Там, на війні, наш спокій бережуть Наші безстрашні хлопці і дівчата! Вони в окопах посеред зими, Забувши про свою смертельну втому, Хоробро захищають нас щоб ми, В цей час тяжкий, спокійно спали вдома! Життя не зупинилося для нас. У клопотах минають дні і дати... Але гучне застілля у цей час - Це наче на могилах танцювати. Нам не до свят... І не тому що ми, Під час війни радіти розучились. На знищення ворожої пітьми, Ми всі свої об'єднуємо сили! Раніше нам хотілось справжніх див І подарунків на свята зимові... Тепер, щоб в Україні настав МИР І всі живі вернулися додому... Ще прийде час для свят й гулянь гучних... А зараз, попри обстріли й тривоги, Гуртом будем молитися за тих, Хто наближає нас до Перемоги! (Ольга Тріфонова) *** Вже зовсім скоро з'явиться зоря – Провісниця народження Ісуса І славити рожденного царя Батьки і діти всі разом зберуться. Лунатиме молитва за столом І віра, мов свіча, теплом зігріє Усіх живих і тих, хто вже пішов, Теплом любові й тихої надії. Ми будемо молитися за тих, Хто зараз у окопах, на морозі, За бідних матерів, дітей чиїх Уже не воскресять ніякі сльози. За долі, що розбила на шматки Війна проклята, підла, ненаситна. За біль, що розтечеться на віки. Ні краю, ні кінця йому не видно. Ми будемо молитися за мир І схилимо у покаянні душі Аби Ісус, небесний поводир Урятував наші життя заблудші. Лунає над землею, наче грім, Молитва українського народу Закрий нас, Боже, захистом своїм Даруй жаданий мир нам і свободу! (Алла Василишин) *** Перед Різдвом – це ж скільки пам'ятаю, Я «Вірую» і «Радуйся» читаю. І так читаю, що течуть аж сльози І в дзвони б'ють навколішки морози. Перед Різдвом всі відчуття прим'яті. Лиш домінує подих благодаті, Столітній дух життя, снаги, горіння, Тисячолітній спокою й прозріння. Перед Різдвом затишшя і вечеря. Відчинені у небо наші двері. Драбина там підставлена і Зірка Спускається по ній аж до одвірка. І сяє, сяє. Людям сповіщає, Що Сина Божого Марія нам рождає. Що свідки є, як Його личко миють, Як Його ніжки дві телички гріють. Напередодні радості без міри Ми всі сьогодні однієї віри, Всі християни з хрестиком натільним, Всі ті, хто бореться з тираном божевільним. Напередодні. Що напередодні? Одні з нас ситі, інші є голодні. А треті у палацах повних злата. А п'яті. Ну а в них згоріла хата. І все це нині, саме в цьому часі, Коли життя немає в нас в запасі, А від минулого лише суцільна дірка. Та ми всі віримо, що знов засяє Зірка. І дасть надію, і підставить плечі, Як не Ісуса, то хоча б Предтечі. Хоча би Ангела. А поки що десь хлів Чекає на Марію і волхвів... (Галина Потопляк)
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
