|
|
|
|
|
|
10:32 Коли душа болить за Україну. Добірка віршів, народжених з початком російсько-української війни. | ||||
 Наша нація споконвіку славиться творчістю та вмінням римувати. Саме у скрутні часи з’являлися чи не найвідоміші твори українських класиків — Ліни Костенко, Василя Стуса, Володимира Сосюри та багатьох інших поетів та поетес. Сучасні українці теж вдаються до віршування та акумулюють свій біль і горе від війни у римовані рядки, які уже називають Поезією Вільних — воєнною лірикою українства 21-го століття. Після нашої перемоги майбутні покоління мають пам’ятати, крізь що ми пройшли, та надихнутись відвагою і героїчною боротьбою. Отже продовжуємо нашу рубрику «Коли душа болить за Україну» і вашій увазі нові вірші українців, що взялися римувати з початком війни. Я вірю... Я вірю в майбутнє твоє, Україно! У дні коли ворог порога покине, Як сонце осяє твої полонини. Загляне у дім, де ясної днини, Сім'я за сніданком почує новини... Де скажуть тим співом, отим солов'їним! - Живе Україна! Живе, не загине! Вражеє військо покине кордони, І терен колючий закриє дороги. Щоб більш не пробралась руська орда. Бо буде тікати, мов з пекла вона... Возвисяться стяги жовто-блакитні, Підніметься галас який не лунав. І буде співати уся Україна, Бо час її розквіту тільки настав! (Марія Томчук) Молюсь за тебе, мій солдате. Молюсь за тебе мій солдат Мій рідний хлопчику козак! За Україну - нашу мати! За українців, за народ! За світле небо, за свободу, За мир і спокій, Лиш тривога. Всі в укриття. Нестерпний біль. За що ми мусимо страждати, За що, життя свої віддати? Не зрозуміло, мабуть, всім. Але кати, як люті звірі, Хапають тих, хто ще не вмер... І налітають, невмирущі? Яка стратегія у вас? Навіщо нищити бездарно, Те, що і так ти не зростив! Навіщо прийшли ви воювати, З своїм сусідом, чи не так? Навіщо кривду посівати Й самому в бої пропадати! Війна. Кроваве пролиття. А все даремно? Все даремно. Я хочу миру для України, Я на планеті хочу мир!!! І сила думки не згасає. Прошу я в небесах одне Щоб розум дав нечистій силі, Щоб совість поселилась в них, Щоб зрозуміли, що зробили І що накоїли вони!?? Я хочу розуму, напевно. Не розуміють. І розум другорядне в них, І взагалі його нема. І що робити? Що казати? Не чують, чи вже глухі? Молюсь за тебе мирний житель, Молюсь за тебе я, солдат! (Любов) Серед війни не втратити свободу Собою бути, духу не зломить. Як хочеш: плач, кричи, молися богу, Але не псуй прокльонами душі. Ненависть, то не гріх, призирство ж б'є сильніше, Холодний розум- краще за усе. Але не псуй душі, молитвами зміни свої прокльони, Молись за хлопців наших : "Боже, вбережи". Знов буде сонце, розійдуться хмари, Кінець настане будь-якій війні. Ми відбудуємо міста, зведемо нові храми, А поки ти себе і душу бережи... (Тетяна Валіт) Коли закінчиться війна Що за лихо сталося з нами? Ми знаєм чия тут вина. Не бути нам більше братами Коли закінчиться війна. Нікого ми не забудем- Згадаємо всі імена. Ми гірко плакати будем Коли закінчиться війна. Не треба буде боятись, Хоть біль у душі не мина. Ми будем крізь сльози сміятись Коли закінчиться війна. Ми всі віримо в Перемогу, Хоть у неї шалена ціна. І після подякуєм Богу Коли закінчиться війна. (Олена)
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
