|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
17:30 «А на війні як на війні…» Поетична сповідь за творчістю Василя Слапчука. До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав | ||||
 Дебют Василя Слапчука як поета відбувся, власне, саме з «афганської тематики». Основні мотиви «афганського» циклу віршів увійшли до збірок «Як довго ця війна тривала», «Німа зозуля», «Мовчання адресоване мені», «Навпроти течії трави», «Трикнижжя Явіна», «Укол годинниковою стрілкою». Афганістан, Твої уста Мовчать про наш пекельний біль. Котрим завдячуєм тобі. Ні, не тобі, своїм вождям. І платимо за це життям. Його вірші – надзвичайно цілісний, скрупульозний і вражаючий ліричний щоденник талановитої і мудрої людини, яку афганська війна зробила інвалідом, а доля – поетом. Відтворити в яскравих,точних образах драматизм існування на грані між життям і смертю – велике мистецтво, але вартість поезій Василя Слапчука не вичерпується цим. Тут є щось більше: і природна здатність розкривати драматизм, здавалося б, ординарного, і драматизм світоглядний, і драматичний шлях особистісного і національного самоусвідомлення... Тобто, є те, що робить вірш поезією – навіть тоді, коли ще далеко не всі секрети «творчого ремесла» розкриті автором. Є така страшна річ, як ілюзія знання. Так, зараз багатьом людям здається, що вони знають усе необхідне про війну в Афганістані, і на основі цього «знання» вони визначають своє ставлення і до цієї кривавої бойні, і до її інспіраторів (підбурювачів), і до учасників бойових дій на території чужої країни. Характер і сутність цього «знання» і породжувані ними конфлікти та психологічний травматизм – відомі. Поезія Василя Слапчука розвіє цю ілюзію в кожного, хто її прочитає й осмислить. Та й самим «афганцям» вона допоможе – зокрема, визначитись не тільки у ставленні до того, що минуло та не відпускає й досі, але й до того, що відбувається зараз – з ними і навколо них. А це необхідно всім нам, бо вони – не «тягар» чи «проблема», а сини України.    
| ||||
|
| ||||
| Всього коментарів: 0 | |
|
| |
